Свято Покрови Пресвятої Богородиці відзначається на Русі з XII століття і відноситься Церквою до числа великих. Встановлене воно було в 1164 році князем Андрієм Боголюбським. У тому ж столітті на Русі з’явилися перші храми на честь Покрова Божої Матері. Від самого початку існування українська держава постійно мала багато сильних ворогів. Тож кожна людина, родина, весь народ шукав могутнього, не земного, а небесного заступництва, проти якого не встояла б жодна вража сила. І тією поміччю був покров Пречистої Діви Марії. Тому свято Покрова завжди був і є для українців днем вияву великої любові і вдячності Пресвятій Богородиці.
З 1999 року свято Покрови в Україні відзначається як День українськогокозацтва. Відомо, що козаки особливо шанували його, адже вважали Божу Матір своєю заступницею, тому, ідучи в похід, вони неодмінно брали з собою ікону Богородиці Покрови. Це свято мало для запорожців надзвичайне значення. Під захистом Покрови Божої Матері козаки, по-перше, не боялися ні ворожого вогню, ні грізних бур на морі та, по-друге, вони уникали спокус з боку підступного жіноцтва і свято дотримувалися своєї обітниці – захищати православну віру.
Видатний історик Д. Яворницький описував прагнення козацтва мати свій храм, де б вони не стояли табором чи куренем: «Віднайшовши який-небудь гарний острів серед Дніпра чи узвишений “ріг”, тобто мис на березі річки, і влаштувавши на ньому свій Кіш, запорізькі козаки вибирали найгарніше і найвідкритіше місце, і на ньому, перш за все, споруджували церкву, найчастіше на честь Покрови Пресвятої Богородиці, а потім лишень бралися до інших необхідних будівель. Нехай пишається храм Божий в небесній височині, і нехай святі молитви летять від нас прямісінько до престолу Господа Бога». Тож церква Святої Покрови була не тільки головним духовним храмом для козаків на Запорізькій Січі, а й культурним і територіальним центром. До речі, перша козацька маленька дерев’яна церква Покрова Пресвятої Богородиці була побудована в кінці XVI століття. Внутрішнє оздоблення храму вражало розкішшю і красою: дорогоцінні метали, золото, срібло, перли; ними ж прикрашали книги, ікони, інше церковне начиння.
В день свята Покрови запорожці обирали нового отамана, а молоді козаки складали військову присягу. Коли 1775 року за наказом імператриці Катерини II російські війська віроломно зруйнували Запорозьку Січ, козацькі церкви в Україні вже не будувалися. 14 жовтня 2003 року в Києві було освячено першу в Україні козацьку церкву, споруджену в новому тисячолітті. Вона являє собою копію храмів козацької архітектури, що у великій кількості існували в XVII столітті на Середній Наддніпрянщині. Кияни та гості столиці вірять: хлопчик виросте справжнім козаком і мужнім чоловіком, якщо його хрестити саме в цій козацькій церкві.
За народним переказом, після зруйнування Січі козаки, які пішли за Дунай, взяли з собою й ікону Покрови Пресвятої Богородиці. Звідси виник і особливий, притаманний тільки Україні, вид ікони Покрова Пресвятої Богородиці – козацька Покрова. На ній Діва Марія зображена такою, що простирає свій покров, свій омофор над козаками, над гетьманами, над духовенством, які моляться, звертаючи до неї сповнені надії погляди.
Кобзарі та лірники також вважали Покрову своєю Покровителькою. Завершивши навчання у вчителя, вони здавали своєрідний іспит («одклінщина», або «визвілка») на цеховій раді. Після успішного екзамену учень складав присягу: клявся святою Покровою, пресвятою матір’ю Марією та іменем своїх батьків дотримуватися всіх цехових звичаїв.
Цікавим і показовим є той факт, що в Україні дуже багато храмів Покрови Пресвятої Богородиці, 59 із них занесено до списку пам’яток архітектури. Більшість споруджено у XVIII столітті, деякі – у XVII, XIX. На жаль, у XX столітті руками войовничих атеїстів у багатьох селах були поруйновані церкви. Саме тому їх більше збереглося в Західній Україні, куди радянська влада прийшла на два десятиліття пізніше.
У спадку сакрального мистецтва і духовної культури українців тема Покрови Богородиці займає особливо важливе місце. Вона знайшла своє відображення в обрядах, звичаях, усній народній творчості.
