«Знайте ж: Вічна Жіночність нині
У тілі нетлінному на землю йде.
У світлі немеркнучому нової богині
Небо злилося з пучиною вод.»
/В.Соловйов/
Передмова
У Софійському соборі древнього Новгорода, заснованого в середині XI століття, є древня ікона «Софія Премудрість Божа», яка своїм незвичайним виглядом завжди вносила певне сум'яття в уми і змушувала задуматися багато про що.
Відразу виникає запитання: «Поруч з ким в такому побожному вшануванні стоять Богородиця та Іоанн Хреститель?». Відповісти на це питання важко, адже Церквою було відкинуто як єретичне знання ранніх християн, яких назвали гностиками. Саме в гностицизмі звинуватили отця Павла Флоренського, який в XIX столітті оспівував образ Софії.
Софія Премудрість Божа
У своїй праці «Стовп і Утвердження Істини» отець Павло Флоренський пише про центральну ангело-подібну фігуру в царській далматиці. Обличчя і руки Софії - вогняного кольору, за спиною - два великі вогневидні крила, на голові - золотий вінець у вигляді зубчастої стіни, у правій руці її - золотий кадуцей, в лівій - закритий список, притискуваний до серця. Крила Софії вказують на якусь особливу близькість її до горнього світу. Вогненність крил і тіла - вказівка на повноту духовності. Кадуцей в правиці - вказівка на теургічну силу, на таємничу владу над душами. Нарешті, навколишні небесні сфери - вказівка на космічну владу Софії, на її правління над усім всесвітом, на її космократію.
Звертає увагу явне розрізнення особистостей Спасителя, Софії і Богоматері. По-друге, перебування Софії під Спасителем, тобто на місці підпорядкованому, і Божої Матері - перед Софією, тобто знову-таки в положенні підпорядкованому. Отже, Спаситель, Софія і Божа Матір - в послідовному ієрархічному підпорядкуванні. На ту же їх нерівність вказує і відмінність німбів.
Приблизно такого ж тлумачення ікони Софія-Новгородська дотримувався і відомий священик отець Сергій Булгаков. За свої філософські писання про суть Софії, що співвідноситься з природою Святої Трійці, яка проявляє саме природу Святого Духа, він був засуджений Указом Московської Патріархії від 24 серпня 1935 року. Йому було наказано відмовитися від таких своїх проповідей.
Одкровення про Софію
Аристотель називав Софію «предвічною Душею світу». Цар Давид в одному зі своїх псалмів, ще за тисячоліття до християнства, всі надії щодо викорінення підступів Сатани покладав на Софію Премудру: «О, Премудрість Божа Софія! Великі і Премудрі плани Твої! Царюй ж, Софія! Людство вірить: Ти - єдиний ключ до перемоги над мудрістю сатани».
Максиміліан Волошин, захоплений роботами по розмиванню замазаної давньої ікони Софії Премудрості, написав такі рядки:
«З-під риз і побожної корости
Ти явила справжній свій лик,
Світлий лик Премудрості Софії,
Промінь надії в гірку долю,
А в майбутньому - лик самої Росії.» (Але Росія пішла з України-Русі ☺)
Дослідник В.І.Симоненков пише, що Апостол Іоанн Богослов визнав Софію Богородицею. Серед знайдених в Наг-Хаммаді кодексів опинилися і три апокрифи Апостола Іоанна разом з Берлінським папірусом № 8502. Вдалося реконструювати один. Апостол Іоанн стверджував, що йому було явище Всевишньої сутності, від якої йому було одкровення, що творіння нашого світу було здійснено Архонтом Софією Премудрою.
Діва Марія, так само, як і Богородиця, є - втілена Софія. У Віфанії в домі Лазаря Марія Магдалина, як представниця царського роду Веніамінів, справила традиційний священний ритуал миропомазання Ісуса на роль месії. Відповідно до іудейських традицій саме жінка царської крові справляла обряд помазання на царство, разом з тим стаючи його дружиною-царицею.
Згідно з книгою «Сувої Мертвого моря», помазання на царство може справляти тільки представник роду священиків - месій, що видають духовні ярлики на царство. Так що просто царської крові тут недостатньо. А ось царська кров разом з втіленою Софією - це та жінка, яка може «дати царство в руки».
Висновки
На іконі Софія-Новгородська в руках у Софії якийсь згорнутий сувій, а в самому верху - над Самим Господом! - золотий престол з Книгою! Цілком ймовірно, що це - Книга Доль Миру. В руках Ісуса ми теж бачимо Книгу. Можна припустити, що в сувої - інформація для людей, яка відкриється в свій час. Відомо, що в іконографії все підпорядковано строгим законам: розміри фігур, ракурси, кольору одягу і всі інші деталі зображення. Ми бачимо, що на троні - жіноча фігура, розміром більше Богородиці і Іоанна. Це говорить про статус цієї Жінки. Трон, крила і німб відкривають Її приналежність як земному світу, так і Небесному. Можна сказати, що це - втілена в фізичному світі Богиня! Як свого часу був у втіленні Ісус. А сувій в руках Богині говорить про те, що Вона принесе людям Знання від Творця. І Знання ці допоможуть людям на шляху в божественний світ і рай!
Ось така непроста ікона, передвісниця Епохи, в яку ми вступили, - Еру Матері Миру, принесену на планету Божественною Жінкою. Вона - Та, на яку благоговійно дивиться весь Божественний світ. Та, яка дивиться і бачить кожного з нас. Та, на яку варто спрямувати свої погляди і нам. Можливо, більша частина цього одкровення про Софію вже здійснилась у минулому столітті у нашому світі, але пройшла непоміченою для більшості людства. Найближчим часом можливе всім нам судилося стати свідками і безпосередніми учасниками втілення в фізичну реальність вогненних рядків з сувою в руках Святої Софії.
Існує інший шанований образ - «Софія - Премудрість Божа" (Київська). День святкування: 28 серпня (15 серпня за старим стилем). Київська Софія має складну композицію, де багаторазово підкреслюється символічне значення сімеріци. Богоматір у вигляді Оранти стоїть на півмісяці в центрі амвона семиступінчастого храму, покров якого підтримується сім'ю стовпами. Над покровом написані слова: "Премудрість созда собі будинок, та й затверди стовпів сім". До храму ведуть сім ступенів з сімома стоячими на них пророками і святими отцями (Мойсеєм, Аароном, Давидом, Ісаєю, Єремією, Єзекіїлем і Даниилом), над якими в небесах проступають поясні фігури семи ангелів (Михаїла, Уріїла, Рафаїла, Гавриїла, Салафіїла, Ієгудіїла і Варахіїла). Цю ікону іноді називають «Семістолпною».
У своєму Посланні «Наша Свята Софія» з нагоди століття відновлення соборності українського народу та його держави 14.01.2019 р. Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, говорить: «Софія Київська є тією внутрішньою силою, яка без тривоги та страху веде наш народ у майбутнє особливим цивілізаційним шляхом. За своєю природою вона є універсальною – великою цінністю людства, що допомагає всім народам входити в нову епоху не з порожніми руками, а з Вічною Мудрістю, яка лежить в основі історії. Наша Софія Київська є її автентичним відблиском, вічним сяйвом Божественного Промислу, що відкриває нам істину про людину та її призначення у всесвіті».
