Біологи давно помітили, що перш ніж відправитися в далекий похід, нові розвідники вчаться орієнтуватися на місцевості в ході навчальних прогулянок. При цьому вони здійснюють дивні рухи, обертаючись навколо своєї осі з частими зупинками.

За допомогою високошвидкісних камер вчені з’ясували, що довше всього мурахи залишаються нерухомими в той момент, коли їх голова спрямована точно на вхід в гніздо, навіть якщо вони не можуть візуально спостерігати невелику дірку в землі.

У новому дослідженні вчені з Вюрцбурзького університету на чолі з Вольфгангом Ресслером (Wolfgang Rеssler) нарешті розкрили секрет загадкового «танцю».

Виявляється таким чином мурахи налаштовують внутрішній навігаційний механізм для орієнтації по магнітному полю Землі.

«Поки мурахи-бігунки шукають їжу, вони йдуть на сотні метрів від гнізда, рухаючись по синусоїді, але коли вони знаходять їжу, то повертаються до входу у своє житло по прямій», – розповідає Ресслер в прес-релізі університету.

Ще деякий час тому вчені були впевнені в тому, що мурашки орієнтуються по положенню сонця і за власними спогадами. Але недавнє дослідження пустельних мурах в Греції виявило, що комахи справляються з пошуком шляху додому навіть у відсутність яких-небудь пейзажних орієнтирів і без доступу до сонця. Цей факт наштовхнув німецьких дослідників на думку про магнітне поле.

Довго не роздумуючи, вони вирушили на південь Греції, прихопивши з собою пару котушок Гельмгольца. З їх допомогою біологи створили на невеликій ділянці природного ландшафту магнітне поле, яке можна було контролювати. В цих умовах вони і зайнялися вивченням незвичайної поведінки мурах.

Отримані результати, описані в статті, опублікованій в журналі Current Biology, позбавили дослідників останніх сумнівів. Коли природне магнітне поле Землі корегували за допомогою котушок, комахи вже не могли правильно визначити, де знаходиться вхід в їх гніздо. Крім того, змінюючи параметри поля, вчені змогли направляти мурах до заздалегідь обраної точки на місцевості.

Ресслер визнає, що він і його команда були сильно здивовані результатами. Те, що деякі види мурашок реагують на зміну магнітного поля, було відомо давно. Але наявність у них повноцінної навігаційної системи стало повним сюрпризом.

Відкриття ставить кілька запитань. Наприклад, чи використовують мурахи магнітну навігацію для переміщення по темних коридорах мурашника, і як порівняно невеликий мозок комахи може обробляти стільки інформації під час одночасного орієнтування по магнітним лініям, положення сонця і видимих орієнтирах? Але звичайно, головне питання, якому напевно буде присвячено ще не одне дослідження: де знаходиться мурашиний датчик магнітного поля і як він працює?