Попри прикутість до інвалідного візка й спроможність рухати лише одним пальцем, щоб комунікувати з іншими, Гокінґ зробив вагомий вклад у розвиток теоретичної фізики та космології, а завдяки своєрідному гумору й синтетичному голосу став суперзіркою попкультури. Він намагався знайти відповіді на найфундаментальніші запитання: «Моя мета проста – це цілковите розуміння Всесвіту, чому він такий, яким він є, і чому взагалі існує».

«Коротка історія часу: від Великого Вибуху до чорних дір»

A Brief History of Time: From the Big Bang to Black Holes, 1988

Саме ця праця принесла йому світове визнання й увійшла до Книги рекордів Гіннеса, протримавшись безпрецедентних 237 тижнів у списку бестселерів Sunday Times. Вона розповідає про неземні речі доступною широкому загалу землян мовою. Гокінґ був одним з перших, хто пояснив, як ранній Всесвіт надзвичайно швидко розширився після Великого вибуху (теорія космічної інфляції) і наскільки темні чорні діри (не настільки, як думали раніше). Тут лише одна формула: E = mc². І ось чому: «У науково-популярних книгах інших авторів, виданих раніше, практично не торкаються тих питань, які спонукали мене вивчати космологію та квантову теорію: звідки взявся Всесвіт? Як і чому? Чи настане йому кінець? І якщо так, то як? Ці питання цікавлять усіх нас. Але сучасна наука перенасичена математикою, і лише нечисленні фахівці, які добре знають її основи, можуть розібратися. Однак найважливіше про народження і подальшу долю Всесвіту можна викласти так, щоб зрозуміли й ті люди, які не мають відповідної освіти».

«Черные дыры и молодые вселенные»

Black Holes and Baby Universes and Other Essays, 1993

Це захоплива уявна подорож далеко за межі відомого, яку він здійснив силою власної уяви. У цьому збірнику есе зібрані його роздуми про філософію науки, про походження нашої планети й усього, що було до неї, та автобіографічні нариси, де він згадує про свою роботу, в якій вбачав сенс життя і якій присвятив усього себе. Гокінґ сподівався, що тим, як насправді влаштований Всесвіт і яка його доля, перейматиметься кожен, наближаючи нашу цивілізацію до тріумфу людського мислення. Але найперше – нам слід бути трішки спостережливішими: «Я помітив, що навіть ті люди, які кажуть, що все було визначено задовго до нас і що ми нічого не можемо з цим зробити, все ж озираються, коли переходять дорогу».

«Высший замысел» (у співавторстві з Леонардом Млодіновим)

The Grand Design, 2010

Намагаючись знайти обґрунтування містеріям буття, вчені роблять екскурс в історію формування наукової думки – від давньогрецьких філософів, котрі першими заговорили про закони природи (ідея, яку потім за вказівкою Папи Івана XXI в 1277 році католицька церква проголосила єрессю), до відкриттів Миколая Коперника, який заперечив, що Земля – центр Всесвіту. У книзі мовиться, що в давнину люди вигадали богів, на яких переклали відповідальність за усі аспекти нашого існування, якраз через нерозуміння законів природи. Існування Творця спростувати неможливо, але наука робить його неважливим, переконані Гокінґ і Млодінов. Вони стверджують, що усе виникло з нічого, а дізнатися, як це сталося, допоможуть теорія квантової механіки разом із теорією відносності. Науковці уважно розглядають М-теорію, що об’єднує всі послідовні версії суперструнної теорії, і припускають, що так само, як Земля – лише одна з кількох інших планет нашої Сонячної системи, а Чумацький Шлях – лише одна із галактик, наш Всесвіт теж може бути одним із багатьох всесвітів. Але тільки деякі з них мають умови, в яких можливе життя. Нам пощастило опинитися саме в такому. Звідси антропний принцип: ми бачимо Всесвіт саме таким, яким ми його бачимо, оскільки за інших умов нас тут узагалі  не було б.