За його словами, дуже важливий показник - охоплення учнів початковою школою, яка була обов'язковою. Проаналізувавши цей процес, можна визначити, скільки дітей шкільного і дошкільного віку були знищені голодною смертю.    "Відповідно документу, який я знайшов у Черкаському архіві, 17 імен живих дітей записала вчителька, а 12 - вже були у сирій землі. І абсолютна більшість померла саме в 1933 році. В Петриківському районі на Дніпропетровщині майже половина дітей початкової школи не дожила до навчального року 1933-го. І про це є у постановах облвиконкомів - що в різних районах у вересні 33-го прийшло 44% дітей, 48%, 52%, у Козятинському районі найбільше - 66%", - розповів Сергійчук.    За його словами, на Чернігівщині у 1938 році 99 сільських початкових шкіл не могли набрати перші класи -  а до 33-го року у цих початкових класах навчалося до 50 дітей - і ще 55 семирічок не набрали першокласників.    "Ці цифри страшні. Вони говорять про те, що і у Чернігівській області майже половина дітей початкової школи вимерли. Це дає нам можливість робити розрахунки в цілому по Україні.  Статвідділ Наркомату освіти 1932 року планував, що в 1833-му до початкової школи прийде 4,19 млн дітей. А прийшло на понад 800 менше. Це якщо вірити, що вони прийшли. Бо нарком Затонський, коли побачив взимку 33-го, що вимирають діти, дав команду провести по селах України облік дітей, які не ходять у школу, щоб загнати туди і менших дітей, яким ще не був час іти, і переростків, які з якихось причин не ходили до школи. Все для того, щоб була цифра 3,2 млн", - сказав професор.    Він наголосив, що документи говорять про те, як підтасовувалася, фальсифікувалася статистика. Тому наш обов'язок сьогодні - дослідити всі документи. Бо вони, на жаль, у багатьох випадках не досліджені. Зокрема документи з Вінницької області чи документи з Київського архіву, які ніхто не аналізує.    "Якщо врахувати, що мінімальна смертність кожної вікової дитячої групи становила близько 200 тисяч, то якщо взяти навіть 15 років навчання, то дітей шкільного і дошкільного віку, які померли, буде десь 3,5 млн. А скільки літніх людей? Тобто те, що сказали німецькі дипломати, що оцінили демографи 30-их років - що це мінімум 7 чи 7,5 млн - відповідає дійсності. Але треба працювати з документами", - підкреслив Сергійчук.     Водночас голова Асоціації дослідників Голодомору, професор Василь Марочко зазначив, що Голодомор у 1932-33 році накрив всю Україну і всі демографічні і статистичні звіти, а також відомча статистика фіксувала - щонайменше половина серед померлих є діти.    "Це невипадково, тому що це найбільш вразлива категорія, не придатна для виживання в екстремальних умовах. Діти до одного року вимирали фактично всі, тому вони і не з'явилися у 1938-му до школи. Категорія рік і чотири це фактично категорія суцільної смертності", - сказав історик.   Він додав: щодо загальної кількості жертв, то за архівно-кримінальними справами начальника ЦСУ УСРР Асадкіна, а також за архівно-кримінальною справою найавторитетнішого демографа Арсена Хоменка, ми маємо понад 7 млн.   "Тому що за гіпотетичними прогнозами практикуючих статистиків 30-их років, на 1937 рік мало бути 35,6 млн, а перепис 1937-го зафіксував 27,9 млн - це без частин РСЧА, тобто армії і НКВС. Різниця - в 7,7 млн. Куди вони зникли?"- прозвучало риторичне запитання від Василя Марочка.