Художник розпочав роботу з центру, від кінчика носа Христа. Лінія, яку він вирізьблював своїм різцем на металевій пластині, — інколи тонка й неглибока, інколи глибша і ширша: так утворюються темніші світліші й фрагменти.

Цей «портрет Ісуса» відсилає нас до традиції «хустки Вероніки». По дорозі на Голготу якась жінка, за переказами, подала Ісусові хустку, щоб Він обтер обличчя. Відбиток змученого обличчя Спасителя залишилося на тій тканині. Про цю подію не згадує жодне з Євангелій, тільки апокрифи — рукописи, які Церква не визнала богонатхнненими і вірогідними. Тим не менше, хустка Вероніки стала одним із найбільш улюблених мотивів у мистецтві.

Вельми промовистим є латинський текст, уміщений під зображенням Лику Христового. «FORMATUS UNICUS UNA» можна перекласти як «Єдиний, створений єдиною», і це підкреслюватиме винятковість Христа як Бога-Людини, зачатого єдиним, винятковим чином. Однак також це може звертати увагу на незвичну техніку створення цієї гравюри, за допомогою однієї-єдиної спіральної лінії.

Нижче, меншими літерами, дописано ще один зворот на підкреслення неповторності: «NON ALTER» — «не інший».

Напис вигравіював перший власник гравюри, о. Мішель де Марой, друг художника і колекціонер мистецтва. З його збірки гравюра пізніше потрапила в колекцію Людовика XIV.

Нині «Лик Христа» («Хустка Вероніки») авторства Клода Меллана належить до збірки Галереї мистецтв Нового Південного Уельсу (Сідней, Австралія).