На виставці «Зоряні мрії Олеся Бердника» демонструються рукописні табірні щоденники і вірші, картини і книги,

маніфести Духовної республіки та документи Гельсинковської спілки, копії матеріалів КДБ і заборонені примірники книг.

Все це можна побачити до 30 грудня (вул. Обсерваторна 3).

НАСТУПНІ УРОЧИСТІ ПОДІЇ:

10 грудня о 14-00

Круглий стіл “Стріла часу: взаємозв’язок ідей та творів Олеся Бердника з науковими відкриттями та історичними подіями”. Відбудеться показ науково-фантастичного фільму “Мечте навстречу» (1963), знятого за сценарієм Олеся Бердника.

Модератор — Громовиця Бердник.

17 грудня о 15-00

Творчий вечір письменниці та культурологині Громовиці Бердник.

Презентація книг Олеся Бердника.

Адреса: Астрономічна обсерваторія Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Обсерваторна, 3)

За часів голодомору його родина переїхала з Херсонщини у Київ, а потім у с. Кийлів Бориспільського р-ну, згодом – у с. Бурти Кагарлицького р-ну, де він закінчив школу. У 1943 р. пішов добровольцем у діючу армію, був поранений. 3 роки навчався в театральній студії при театрі ім. І.Франка у якому і працював. 
1946 р., за поданням дирекції театру після виступу на зборах, був заарештований і звинувачений як «затятий ворог Радянської влади" і засуджений до 10 р. позбавлення волі. Спочатку карався в таборі в с. Біличі поблизу Києва, відтак на Печорі. Лише 1955 був помилуваний.
Повернувся в Україну і розгорнув літературну діяльність. Вже через 2 роки став членом спілки письменників України і набув популярності як письменник-фантаст, опублікував понад 20 романів і повістей. З 1972 р. після «розбірок» з КГБ і П. Шелестом його твори перестали публікувати; з 1976 р. - його книги вилучають з бібліотек і книготорговельної мережі СРСР. Щоб жити, родина Бердників мусить виїхати з Києва і оселитися у сільській хаті с. Гребені Кагарлицького р-ону.
Цього ж року, О.Бердник разом із Л. Лукьяненко, М.Руденком і О. Мешко засновують Українську Гельсінкську Групу, підписавши її Декларацію і Меморандум із обґрунтуванням появи в Україні правозахисного руху і списком українських в'язнів сумління; пізніше виходить звернення “Главам урядів держав-учасниць НБСЄ. Нові репресії і новий етап правозахисного руху в СРСР” з вимогою звільнити всіх заарештованих членів Гельсінкських групп. Три наступні роки Олесь Павлович складає і підписує десятки листів і Меморандумів на захист заарештованих і засуджених борців за права людини, у т.ч. – “Маніфест Українського Правозахисного Руху” і відкриті листи Комітетові ООН у справах захисту прав і свобод людини та Л. Брежнєву. 
Весь цей час у хаті Бердників проводили обшуки й вилучали книги, вірші, рукописи, друкарську машинку. 1979 р. його вдруге заарештовують за звинуваченням у проведенні “антирадянської агітації й пропаганди” у статтях “Свята Україна”, “Альтернативна еволюція”, “Свято Матері й Дитини”, поеми “Закляття” та ін. Київським облсудом О. Бердник був визнаний особливо небезпечним рецидивістом і засуджений до 6 р. позбавлення волі в таборах особливого режиму та 3 р. заслання. 
1984 р. був помилуваний і повернувся у с. Гребені та поновлений у Спілці письменників України. Цього ж року О. Бердник заснував громадську організацію "Ноосферний фронт "Зоряний ключ" з метою “збереження духовних цінностей народів і племен"; через 5 років – гуманістичне об’єднання "Українська Духовна Республіка" яке провело 7 Соборів Духовної України. В цей час він видавав газети "Свята Україна" і “Згода”, склав низку пісень і картин, 1991 був висунутий кандидатом у Президенти України.
У 70 років Олесь Павлович пішов з життя. Його поховання у с. Гребені є місцем постійного паломництва. Його твори вивчають у школі. Його фото не полишало сцену Майдану. На місце Соборів Духовної республіки у с. Віточив щорічно збираються однодумці свого Вчителя. Його дружина Валентина Сергіївна Сокоринська, доньки Мирослава і Громовиця та син Радан присвятили себе тому, щоб зберегти і відкрити світові Всесвіт безстрашного Патріота і Світоча України.