Людина в цій концепції розглядається у нерозривному зв’язку зі своїм зовнішнім середовищем, враховуючи макрокосмос, що впливає на функції всього організму. Ці функції можуть нормально здійснюватись лише при наявності гармонії енергій, що течуть по меридіанах-каналах, серед яких 12 головних меридіанів, 12 відгалужень від них і 8 незвичайних («чудесних») меридіанів.
Основним уявленням давньосхідної медицини, зокрема в’єтнамської, є уявлення про те, що формою виявлення життєвої енергії кхи є боротьба і взаємодія двох протилежних, тобто полярних, сил інь — ян.
Дія цих протилежних начал визначається такими законами:
- Ці сили (начала) протистоять одна одній, прагнучи до пригнічення одна однієї. Перевага однієї сили досягається за рахунок ослаблення, зменшення іншої.
- Зусилля цих начал, спрямовані на взаємне пригнічення, забезпечують їхню єдність у той чи інший момент.
- Два начала перебувають у тісному взаємозв’язку і перетворюються одне на одне.
- У кожному із двох начал присутня часточка протилежного, в зв’язку з чим можна сказати так: в інь є ян, а в ян є інь. Зливаючись одне з одним, перебуваючи в залежності одне від одного, інь — ян створюють єдине ціле. Без ян немає інь, без інь немає ян.
Так, наприклад, усе, що можна віднести до сильного, горячого, твердого, важкого, високого, блискучого, світлого, — це ян, а все протилежне — це інь. Понятійні пари: «діяльність — спокій», «світло — темрява», «збудження — гальмування», «невідчутність — тілесність», «спека — холод», «переповнення — спорожнення», «зима — літо», «жар — озноб» — усі вони є протилежними за змістом і перебувають між собою в діалектичному зв’язку.
Що стосується Всесвіту, то, згідно з давніми уявленнями, весь його розвиток визначається взаємопроникненням протилежних начал — космічних сил: ян — світлого, життєдайного, позитивного (чоловічого) начала та інь — темного, мертвого, негативного (жіночого) начала. Як по відношенню до космосу, так і по відношенню до людини і її здоров’я стародавні виходили з того, що інь і ян перебувають у стані протиборства і обмежують одне одного.
Якщо одна сила (сторона) переважає, то виникає нестача іншої сили (сторони) і, навпаки, при явному послабленні однієї сили надмірно посилюється інша, аж до витіснення одна одної в процесі протиборства.
Боротьба двох протилежних начал, їхнє прагнення до взаємного пригнічення, взаємозв’язок, взаємообумовленість, взаємоперетворення є джерелом розвитку і перетворення речей, а порушення цих стосунків між інь і ян веде до порушення будь-якого руху, будь-якого розвитку.
Уже в далеку давнину люди, розмірковуючи над практикою повсякденного життя, пильно спостерігаючи за явищами природи, дійшли висновку, що Всесвіт становить єдине ціле, що перебуває у постійному русі і змінах. Джерелом такого постійного руху і безперервних перетворень є наявність протилежних начал, які в давнину й одержали назви інь та ян.
У концепції інь — ян знайшли своє відображення як спосіб мислення людей далекого минулого, так і розуміння ними явищ, що відбуваються в природі. Ця концепція, яку застосовують у східній медицині В’єтнаму, Китаю та ін., допомагає розкривати складні взаємозв’язки в людському організмі, тобто провадити діагностику, профілактику та лікування хвороб.
Ось як концепцію інь — ян застосовують стосовно розуміння анатомічної будови організму:
— все внутрішнє в організмі відноситься до інь, усе зовнішнє — до ян; нижнє — до інь, верхнє — до ян; щільні органи — до інь, порожнисті — до ян; спина — до ян, живіт — до інь; нирки — до інь в інь, а печінка — до ян в інь і т. ін.
За стародавніми в’єтнамськими уявленнями, лівому боку тіла відповідає ян, а правому — інь (без правого боку немає лівого, а без лівого немає правого).
Інь бореться всередині, а ян викликає хвилювання ззовні, тобто сила ян відповідає за зовнішні про-яви організму людини, а інь — за внутрішнє середовище. Ян відповідає за функції, а інь — за матеріальні складові структури організму.
А ось як та ж сама концепція застосовується щодо розуміння функцій організму: для здійснення своєї діяльності організм потребує постійного харчування. Він переробляє частину поживних речовин (інь) в енергію (ян) — закон взаємного перетворення (інь — матерія, ян — енергія). Звідси випливає, що функції органів (ян) виникають у зв’язку із споживанням продуктів (інь), але в той же час посилення ян веде до послаблення інь. Оскільки чоловік є втіленням сили ян, то йому необхідно споживати більше продуктів типу інь, а жінка — представниця інь — повинна більше споживати продуктів типу ян з метою дотримання внутрішньої рівноваги зазначених сил. Саме повна внутрішня рівновага сил інь — ян чи наявність життєвої енергії (індійський еквівалент — прана, китайський — ци, япон- ' ський — ки, в’єтнамський — кхи) і дає ту рівновагу, я-ка забезпечує здоров’я фізичне і психічне.
Як уже читач зрозумів, усі харчові продукти в свою чергу розподіляються на продукти інь і продукти ян. У регіонах з теплим кліматом, для яких характерне переважання ян, у їжу необхідно вживати більше фруктів та овочів і значно менше м'яса. В регіонах з холодним кліматом, де переважає інь, а також у холодну погоду бажано більше споживати м’яса, зернових та овочів. Усі ці вимоги ведуть до збереження балансу інь — ян.
Стародавня концепція здоров’я пропонує для постійного відчуття стану легкості, молодості і здоров’я споживати продукти у відношенні п’ять інь до одного ян.
До продуктів інь рослинного походження належать: жито, пшоно, кукурудза, капуста, буряки, дині, лаврове листя, хрін, петрушка, рис, лимони, арахіс, персики, а до продуктів ян — пшениця, овес, ячмінь, перець, мак, гірчиця, імбир, кріп, часник, цибуля, кориця, кедрові та лісові горіхи (фундук), каштани, цикорій, полуниці, яблука, вишні.
Із м’ясних продуктів до інь відносять: свинину, козляти ну, гусятину, качатину, телятину; до ян — баранину, кони¬ну, кролятину, зайчатину, куропаток. До середньої групи м’ясних продуктів (між інь — ян) належать: яловичина, ку рятина, індичатина. З молочних продуктів до інь відносять: вершки, сметану, вершкове масло, сир, коров’яче молоко; до ян — бринзу. Вода, в тому числі мінеральна, відвари (наприклад, липи чи мяти) належать до інь; міцний чай, кумис — до ян, мед — до інь; яйця — до ян.
Як бачимо, одним із суттєвих моментів викладеної вище концепції боротьби протилежностей є думка, що інь не може перерости в ході свого перетворення у свою протилежність ян без наявності деякої кількості ян, а ян, у свою чергу, не може перерости в інь без деякої кількості інь. Діалектичну модель інь — ян необхідно розглядати лише в єдності її окремих елементів, тобто враховувати їхню внутрішню взаємозалежність і взаємовплив. Ця остання думка і пронизує всю стародавню в’єтнамську систему здоров’я зіонгшінь.
Отже, повернімося до понять нашого здоров’я і наших хвороб. Як же вони пояснюються в системі понять інь — ян?
- Якщо два протилежних начала: інь — ян — перебувають у відносній рівновазі, то хворобливого стану не спостерігається.
- При порушенні ж рівноваги виникає біль внаслідок того, що одне із начал дуже посилюється, а інше дуже послаблюється. Інакше кажучи, якщо верх бере ян, страждає інь. Це означає, що у разі одержання перемоги началом інь спостерігається синдром «холоду», а якщо перемагає ян — • синдром «спеки».
- Коли дуже багато ян, це начало переходить в інь, а коли дуже багато інь, останнє переходить в ян. Це той випадок, коли одна сторона (начало), розростаючись, переходить свою межу і розвивається за рахунок іншої.
Коли хвороба пов’язана з розладом того чи іншого інь- меридіану («іньський» меридіан), це впливає на відповідний ян-меридіан. Поширення хворобливого процесу на меридіан селезінки, наприклад, позначається на стані меридіану шлунку, розлад меридіану нирок впливає на стан меридіану сечового міхура і т. ін.
Отже, регулювання співвідношень ян — інь веде до збереження природженої енергії (тобто функціонального начала). Якщо цю думку висловити трохи інакше, то стане зрозуміло, що від взаємодії двох полярних сил залежить загальний енергетичний баланс організму, який регулює процеси, що відбуваються в ньому, зберігає і забезпечує здоров’я людини.
Відповідно до теорії в’єтнамської та й взагалі стародавньосхідної медицини, до «внутрішніх» причин хвороб належать, головним чином, сім факторів психічного стану: радість, гнів, неспокій, смуток, безвихідь, туга, страх і жах. Якщо ці сім зазначених різновидів психічного стану проявляються у людини в межах норми, то вони не чинять шкідливого впливу на його здоров’я. Проте якщо ступінь емоційного збудження переходить визначену межу, то воно позначається на системі кровообігу, на циркуляції енергії по системі меридіанів, на ритмічності функціональної діяльності внутрішніх органів, що й призводить у кінцевому результаті до захворювання. Так, наприклад, надмірний смуток, туга призводять до втрати апетиту, безсоння; сильні напади озлоблення можуть спричинювати запаморочення, криваве блювання; тривале стримування гніву, роздратування часом доводить людину майже до божевілля.
До загальних симптомів захворювань, викликаних психічними факторами, належать: пригнічений стан, безпричинне роздратування чи веселощі, емоційна лабільність, страх, смуток, підозрілість, короткий сон, чисті сновидіння, відсутність апетиту, плаксивість, відчуття стискання в грудях, тяжкі зітхання, а іноді — сильний страх, сплутана мова, що нагадують прояви цих симптомів у випадках боже- білля. У книжках із давньої східної? медицини говориться: «Від роздумів страждає селезінка, від тривоги — легені, від гніву — печінка, від страху — нирки, а надмірні веселощі позначаються на серці».
Стародавні лікарі також помітили, що порушення режиму харчування впливає на селезінку, надмірна балакучість — на легені, статеве стримування — на нирки. Таким чином, на думку давньосхідних дослідників, хвороби внутрішнього походження можуть виникнути в результаті найрізноманітніших причин: переживань, неспокою, надмірного напруження психіки, перевтоми, порушення режиму харчування, безладного способу життя тощо. Всі перераховані причини призводять до перевитрати енергії, негативно впливають на кров, порушують рівновагу між інь — ян, втомлюють психіку, розладнують функціональну діяльність внутрішніх органів. Тут є над чим задуматись. Звичайно, не кожному вдається легко позбутися деяких із цих негативних моментів, але за допомогою описаних у брошурі способів і методів зняти негативний вплив їх на здоров’я можна. Спробуйте, читачу! Уважне ознайомлення з вправами-аса- нами в’єтнамської оздоровчої системи зіонгшінь може викликати у вас стійкий інтерес і бажання працювати над удосконаленням свого тіла та .психіки. І не будемо забувати висловлювання стародавніх медиків В’єтнаму про сутність профілактики хвороб та недугів: «Будь чистий серцем, обмежуй пристрасті, не піддавайся емоційним зворушенням, уникай несприятливих чинників зовнішнього середовища, тренуй тіло». Таким чином, статико-динамічні вправи у поєднанні з чотирифазним оригінальним інь — ян диханням надають нам прекрасну можливість для тренування тіла і розвитку здатності до зосередження та концентрації уваги на об’єктах свого організму. Організм повинен бути здоровим!
Джерело: kungfu-studio.com
