У новітній історії - Сталін вдало зметикував наскільки зручно мати своїх людей в галузі релігії - в православній церкві. Це допомагає розуміти внутрішні посили людей, скеровувати їх, та й виявляти неблагонадійних.

З тих пір і до нашого часу такий підхід тільки вдосконалювався, і дійшло до того, що стало вже незрозумілим - чи то священники є співробітниками спецслужб, чи співробітники спецслужб стали священниками.

Інші напрямки теж намагались тримати під контролем, або хоча б доглядати. 

Коли в СРСР з’явились йога, а потім ще й бойові мистецтва, начебто незалежні і таємні заняття дуже спокійно могли проходити у спортзалах школи міліції або інших специфічних організацій. 

Тренери не так вже й рідко були вимушені проводити додаткові заняття й для “хазяїв залу”.

З початку 90-х в країнах, що входили до складу СРСР, вже без будь-яких перепон почали розквітати осередки безлічі релігій, культів та філософій. Спецслужби були стурбовані їх кількістю, різнобарв'ям та напрямками. І ми ж розуміємо, що все це було б цікаво контролювати, особливо службам Росії, які зберегли величенький потенціал.

Тож після періоду вивчення, коли представники спецслужб просто негласно відвідували засідання та зібрання таких осередків, вони перейшли до більш активних дій.

По-перше, в більш-менш великі філософські осередки направили своїх співробітників за вже відпрацьованою схемою. Мета - через деякий час отримати впливові посади в релігійних організаціях. 

В православній церкві таких людей вже було предостатньо. В католицькій - значно менше. А от протестанти - це завжди ласий шматочок, і багато зусиль було прикладено саме в цьому напрямку.

Також в країнах постСРСР почали розквітати окультні, філософські системи, та ще ціла низка так званого “нью-ейдж”.

Ці течії були досить різні і за формою і за сутністю, але деякі з них мали приголомшливий потенціал. 

Одна з таких течій - Агні-йога. В СРСР вона з’явилась вже давненько, і її культурну складову позитивно оцінили і Хрущов, і Горбачов. А після перебудови Агні-йога отримала вражаючу масовість.

Цікавість спецслужб до цього напрямку обумовлена тим, що автори Агні-йоги, подружжя Реріхів, завжди підкреслювали значимість саме Росії для світового духовного відродження.

“В новую Россию Моя первая весть” - концептуальний рядок, який отримав розвиток в багатьох прикладах творчості Реріхів. Не використати цей важіль було просто неможливо. І його, звичайно ж, використали на повну і в Росії, і в Україні.

Наприклад, українських агні-йогів зовсім не бентежила філософія культури під гаслом “нової Росії”. Тому що це “нова Росія”, а “нова Росія - це духовне поняття, а не територіальне”, всі ми слов’яни, та й не так давно були росіянами. Тож “Росія в душі”, мистецтво та культура співіснували в головах та серцях українських йогів досить гармонійно. І дурнем був би той агент, який не використав би це на свою користь.

По-друге, в суміжних країнах були створені “товариства дружби”. В Україні - “Товариство україно-російської дружби”. Ці товариства займались культурними програмами, і мали фінансування, яке дозволяло і забезпечити роботу, і видавати книжки, і проводити конференції. Тобто такі товариства вже з моменту виникнення почали боротьбу за думки українців. І, маючи базу, в будь-який час могли різко посилити свою діяльність в будь-якому напрямку.

Це навіть не згадуючи про те, що російські гроші, руки і ідеї проросли в українських видавництвах, друкованих, електронних засобах масової інформації, радіо та телебаченні.

По-третє - в своїй країні і суміжних (ми ж “об'єднані одним менталітетом”) - росіяни почали створювати нові релігійні, псевдорелігійні та філософські культи. Звичайно ж, з патріотичною направленістю: “поверненням до витоків”, “відродженням національної самосвідомості”, тощо.

В результаті народилась величезна кількість різноманітних “рідновєров”, що відновлювали культи родючості, сонця та ще бозна чого під соусом відродження нації.

Тут цікаво те, що це відбувалось переважно в Росії, а історичну символіку, слов’янських божеств, тощо, використовували приналежні до Київської Русі, ще й такі, що були у вжитку тоді, коли Московії не було ще й в проєкті.

В цьому ж руслі стоїть новітній рух “Звенящие кедры России” (або “Анастасиевцы”). Це рух про відродження, про близькість до землі, природи, про важливість для фізичного і духовного здоров’я городів на присадибній ділянці. Було видано десь біля десятка книг. Теми про здоров’я, сім’ю, огород - настільки сподобались читачам, що поціновувачі цих книг знайшлись навіть в Україні, де кедри були рідкістю. В Україні навіть створили кілька екологічних поселень.

Саркастичні посмішки у спеціалістів викликала і немала кількість “історичних, народних бойових систем”, яких відновили “із старовинних записів” та розповідей “діда-інструктора НКВС” професійні та полупрофесійні самбісти. Хоча серед нових “вчителів” була присутня й немала кількість проходимців, ці “патріотичні” течії теж грають свою роль в навіюванні ідей як в Росії, так і за її кордонами.

Були і гучні осічки (до речі, це відбувалось саме в Україні: “Біле братерство” з Марією-Деві-Христос завершило діяльність занадто швидко. Марина Цвігун занадто захопилась, трохи переграла свою роль, і довелось звернути проєкт, а саму фігурантку направити подалі в Сибір.

Але, не дивлячись на швидкий фінал, технології особистісного зомбування були успішно відпрацьовані, і тепер часто і вдало використовуються на інших напрямках.

І до чого ж це призвело тепер?

В Росії це призвело до того, що кожен чайник пишається своєю країною (що взагалі непогано), і зневажає інших (чого не має собі дозволяти нормальна людина). 

В Україні це призвело до більш ніж лояльного відношення до іншої країни, масового відчуття єдності з цією іншою країною, і віднесенням своєї національної ідентичності на третій план.

Тобто на початку 2010-х виникла ситуація, коли величенька частина українців відчувала себе росіянами, і настав час цим скористатись. Революція гідності, нажаль, не допомогла - ворог вдарив в мить найбільшого ослаблення.

У українців почала прокидатись національна свідомість. Але навіть анексія Крима не одразу призвела до переосмислення “братських відносин”. Росію і росіян ще довго українці продовжували сприймати браттями, а всі ці події списувались на недолугих генералів Путіна. 

Тому взаємозв’язки містичних, філософських організацій України та Росії продовжувались майже без змін. Проводились зустрічі, конференції. Всі їздили один до одного в гості. От тільки українці перестали питати російських колег про те, чий Крим, бо - нащо турбувати. А в іншому - братерство серед філософів (і не тільки) продовжилось.

Але ж і такий стан не може тривати довго. Коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України в 2022 році, “просвітлені” почали позбавлятись масок.

Про православну церкву МП навіть додати нема чого - всі і так в курсі про її шкідницьку діяльність. 

Однією з тем пропагандистів є “захист УПЦ МП в Україні”. Тобто найбагатша церква,  УПЦ МП, в Україні зазнає утиску і переслідувань. Величезна кількість співробітників ФСБ у цій організації дозволяє проводити масштабні та добре скоординовані інформаційні операції в головах українців.

А майже невичерпний бюджет дозволяє розповсюджувати інформацію про нібито церковне переслідування англійською, російською, грузинською, грецькою та іншими мовами, щоб підключити міжнародне товариство.

Серед Вайшнавів в Росії якимось чином виникла думка, що Путін – раджарші, великий святий цар, чиє завдання просувати інтереси Бога у світі. Тому всі його дії несуть лише добро. І що про нього і про Росію було передбачено, що з цього почнеться духовне відродження людства.

Крім того, меред Вайшнавів зовсім не випадково згадали базовий текст Бхагават-Гіти, в якому Шрі Крішна розповідав своєму учнєві Арджуні, що треба вступити в битву з його родичами - без докорів сумління і жалю. Бо цим він виконує волю Господа, оскільки він на хорошій стороні, а вся його сім’я - на поганій. Коли він їх розіб’є, він навіть зробить їм добре, бо вони перейдуть у наступне життя з неоціненним досвідом, який допоможе їм стати на шлях істини.

Філософський зміст цієї сцени вельми складний і потребує серйозних роздумів. Але для пересічного послідовника Крішни все вже зрозуміло: ми - хороші, вони - погані; ми це робимо навіть не для себе - коли розіб’ємо, то ми допоможемо саме їм. Тож всі атрибути присутні.

На щастя, серед вайшнавів співробітників спецслужб набагато менше ніж в РПЦ: крішнаїти славляться своєю аскетичністю, що не робить їх привабливими для агентурної роботи.

Російські послідовники Агні-йоги теж показали своє обличчя. Ще у 2013-2014 роках окупантів підтримала значна частина реріхівців Донецька, а Сімферопольське реріхівське товариство навіть офіційно виступило в підтримку Путіна. В Сімферополі грало роль те, що керівниця Товариства займала нормальну посаду в держструктурі, і мітила на крісло голови Міжнародного Центру Реріхів в Москві. А щодо агні-йогів з Донецька - це в них було досить щиро.

Доречі, на своїх форумах російські агні-йоги серйозно обговорювали те, що Путін є новим втіленням М.К.Реріха, а Шойгу - втілення його супутниці О.І.Реріх. Що там відбулось, коли Шойгу втратив прихильність Путіна - історія мовчить. Мабуть, для цього теж знайшли якесь виправдання. Ідей у креаторів з ФСБ вистачає.

Пік цього - у квітні 2022 року правління Міжнародного Центру Реріхів більшістю голосів ухвалило рішення написати звернення про "підтримку направленої на звільнення від нацистів спецоперації російських військ в Україні". Маска знята.

Треба відзначити, що в цих випадках питання не до релігії чи філософії, а до людей, які були успішно введені в ці організації, та до людей з цих організацій, які боягузливо проміняли свої високі ідеї на матеріальні блага. Саме вони - задурманили мозок своїм послідовникам, вони відповідають за стан речей зараз, і відповідатимуть в наступному. А послідовники, що “повелись” на ці ідеї - будуть відповідати за свою недолугість. Недотримання законів навіть в разі відсутності розуму - несе відповідальність.

Є і комічні приклади: новітня секта Аллат-Ра. В Україні її вважають проєктом ФСБ, а в Росії - проєктом СБУ. Тож їм не солодко ні тут ні там. А скоріш за все, засновники секти, коли її створювали, просто хотіли трохи підзаробити. І в решті решт - спробували зіграти і на одну і на іншу сторону, скортставшись пропозиціями і фінансуванням обох. Це їм не пробачили.

І ось на фоні таких процесів і розпочалась повномасштабна агресія Росії проти України. Маючи потужне підгрунття в головах і серцях філософськи настроєних українців, шанси на успіх зростали.

На оккультному рівні агресор мав опору у своїй країні: безліч містиків та філософів свідомо і несвідомо завдавали удари по Україні. А українські оккультисти були ослаблені солодкими розмовами і вірою в ідеї братерства з сусідньою державою.

Але все пішло не так, як гадалося.