4. ПАЛЕОГРАФІЯ
Л. П. Жуковська зробила такі цікаві спостереження за палеографією тексту «ВК», що ми наводимо їх тут майже повністю:
«Специфічними є букви Р, X, Ъ, які розташовані в рядку і не виходять за міжрядкові поля. Буква Щ в деяких випадках теж розміщена в рядку, шо властиве найдавнішим почеркам кирилиці». І далі: «Древніми є симетричне ж і буква м з овалом, який провисає до середини висоти букви, шо зближує її з відповідною буквою в написі царя Самуїла 993 р. Про древність говорить так зване «підвішене» письмо, в якому букви ніби підвішуються до лінії рядка, а не розташовуються на ній. Для кирилиці ця риса не специфічна, вона веде скоріше всього до східних (індійських) зразків. У тексті порівняно добре витримана сигнальна лінія, що проходить у всіх знаків по середині їхньої висоти і є свідченням на користь найбільш можливої древності кириличної пам'ятки»
Найбільший інтерес викликають накреслення букв Б, Ш, які не мають аналогів, букви ЬІ, що являє собою поєднання графеми У з І десятеричним. Для ранньої кирилиці характерні дві графеми букви С, як на надмогильній плиті болгарського князя Пресіана (1060) Знайдена в Михалівцях (Східна Словаччина), ця плита вже описана вченими ряду країн. Порівняння з палеографією «ВК» показує, що в напису «Сьде лжить кьнязь Пресіанъ» графема С у слові «Пресіань» однотипна з накресленням букви С у «ВК» і дещо схожа з латинською літерою S.
Унікальним є і накреслення букви Ч: овальна чаша із загнутими краями поділена навпіл вертикальною лінією. Ю. П. Миролюбов прочитав її як Щ. За спостереженнями українських зарубіжних дослідників, зокрема М. Ф. Скрипника, подібна графема букви Ч фіксується у слов'янських рукописах Причорномор'я та написах острова Кіпр.
Але було б помилкою шукати накреслення всіх букв «ВК» у давньому періоді. Піц час переписувань у тексті нагромаджувалися палеографічні нашарування, яких могло бути принаймні два: кінця IX — початку X століття, коли була написана книга, і того часу, коли була знята дана копія.
Для письма «ВК», оскільки вона написана на дереві, характерні прямі лінії, тобто тип письма близький до напівуставу, в якому важко підібрати датуючі елементи. І все ж привертають увагу накреслення букви Н з горизонтальною, а не навскісною поперечиною, а також багатоваріантність графеми У, що виходять за межі ранньої кирилиці. Говорячи про копіювання давніх текстів, Д. С. Лихачов пише, що, навіть копіюючи, писець «де-небудь та «проговориться», введучи нове накреслення — накреслення свого часу; лише воно і буде датувати рукопис». Накреслення букви Н, графеми У з І десятеричним (як ЬІ) і на означення Ъ і Ь, специфічне написання букви Д — усе це ознаки, які в своїй сукупності зустрічаються лише в київському скорописі 40— 60-х років XVII століття До того ж періоду можна віднести більшість накреслень букв В, І, К, О, П, X, Ц, які зберігають свої напівуставні форми.

Велесова книга

5а
3 підкорення се починали ми те заселення. Мовимо, що так літ за тисячу п'ятсот до Діра пішли прадіди
до гори Карпатської
і там оселилися і жили ладно.
То бо родами правили отці-родичі,
а старійшиною роду був Щек, од оріян той був.
Паркун благоволив нам, і завдяки йому жили спокійно.
І таким було життя п'ятсот літ,
а потім подалися на схід сонця і пішли до Дніпра.
Та бо ріка є, що до моря тече.
І там на півночі оселилися на ній.
І називали Дніпро Прип'яттю,
як і отці називали Дніпро Прип'яттю.
І там жили п'ятсот літ.
І віче правило, і боги оберігали од багатьох ворогів, які звалися язиги.
Іллірійців там багато осіло і стало огнищанами.
І там худоба водилася в степах,
і там тільки богами оберігатись могла.
І так, як говорили, відпочили,
і наскладали немало золота,
і жили заможно.

5б
Так се язиги розвернулися на південь, залишивши нас. І так ми йшли, ведучи худобу — корів своїх і биків. І тут побачили багато птахів, які летіли до нас. А ті галки і ворони від покорму летіли — була покормка
велика у степах. То ж бо ті племена костобоків напали і багато було втрат. І кров лилася тут, коли враз сікли голови ворогам своїм, а ті вороння поїдало. І там Стрибог свистів у степах, а Борей гундів до полуночі, тривожачи нас. Тут була січа велика — язиги і костобоки билися із злими втікачами і крадіями худоби нашої... І була та убориця за двісті літ (до нашого часу). І наші родичі відійшли до лісів і там оселилися. А за сто літ з'явилися там готи Германаріха, злоблячись
на нас.
І тут була убориця велика:
готи були потіснені і відтручені до Дінця і Дону. А Германаріх пив вино, що буде любим братом поза
воєводами нашими.
І так все владналося, почалося нове життя.