Щодо імені Шіва, то висловлюється припущення, що й воно сходить до давнього дравідійського імені зі значенням «червоний». З іншого боку, ім'я Шіва може бути пов'язаним з українським словом «сивий», синонімами якому є «сизий» та «сірий». Це тим імовірніше, що іпостассю Шіви є сірий, сивий бик — популярний в українському фольклорі. Не виключено, що наше «сивий» споріднене з індоіранським ш 'ява/с 'ява — «темний», тобто не зовсім білий. До певної міри підтвердженням є вираз «сива давнина», який несе відчутний нюанс «темна давнина», «давнина, повита мороком часу». Тобто поняття «темний» і «сивий» можуть сходити до якогось первісного спільного джерела. Подібне переосмислення, очевидно, могло статися і з санскритським крішна, яке взагалі означає «чорний», але фонетично надзвичайно близьке до нашого «красний», яке означає не лише колір — червоний, але й має значення «гарний», «вродливий». Недарма серед індійців воно широко вживане як чоловіче й жіноче ім'я. Ім'я з таким значенням могли мати й давні українці, що певною мірою підтверджує і легенда про походження назви Чернігів від княгині Черни. Крім того, показово, що ліва протока Сіверського Дінця, окрім назви Чорний Жеребець, має і другу назву — Красний Жеребець, що свідчить про певну неуталеність понять «чорний» і «красний», взаємозамінюваність їх, що обидва поняття сходять до спільного джерела
З цього погляду цікавим і дещо несподіваним є образ у поемі Тараса Шевченка «Гамалія»:
Боспор аж затрясся, бо зроду не чув
Козацького плачу; застогнав широкий,
І шкурою, сірий бугай, стрепенув.
Хоча тут ідеться про Боспор Фракійський, а не про Боспор Кіммерійський (нині Керченська протока), все одно порівняння Боспору з сірим бугаєм надзвичайно показове, оскільки сама назва Боспор тлумачиться як «Брід Бика», «Переправа Бика» і семантично тотожна назві Ексампей. її мала славнозвістна скіфська святиня, про яку згадує Геродот. Тобто обидва Боспори — і Кімерійський, і Фракійський — пов'язуються з биком, а Боспор Кіммерійський відділяв Крим від Таманського півострова, на яких відповідно мешкали таври, що поклонялися Діві, і сінди, індійське плем'я — за Гезіхієм. Цей ареал пов'язаний з поклонінням індійським божествам, серед яких на першому місці стоять, очевидно, Деві (Махадеві, Махеші) та Шіва (Махадева, Махеша), тотожні Велесові та Мокоші «Велесової книги». Етнонім таври тлумачиться з грецької як «бики», а поклоніння Шіві пов'язується з плем'ям махавріша — «великі бики». Воно цілком може бути масагетами, про яких пише той же Геродот у V столітті до н. е.
У зв'язку з Шівою та його іпостассю — білим або сивим биком, популярність останнього в українському фольклорі нащзяд чи випадкова. Бик — символ творення, парубок, віл — чоловік, телиця — дівчина, корова — жінка, земля. Така символіка переповнює наші весільні пісні й приповідки. На Великдень гуцули й досі христосуються з домашньою худобою. А коли з хати виносять покійника, то виганяють з хліва та приганяють з поля всю худобу, аби попрощатися зі своїм господарем. Найранішим свідченням про бога Шіву прийнято вважати зображення на харапських печатках, де так зэаний прото-Шіва сидить у йогічній позі серед тварин. У ранніх індійських пам'ятках Шіва згадується серед персонажів, які мали дві статі. В цьому аспекті Шіва відомий під іменами Нара-Нарі, тобто Чоловік-Жінка, а також Джаган-пітрі-Джаганматрі, тобто Батько світу-Мати світу. Зображається він у таких випадках у вигляді людської постаті, права половина якої чоловіча, а ліва — жіноча. Особливо широкий діапазон його функцій став після злиття з ведійським Рудрою. Ведійські арії називали місцеві народи шішнадева, себто «фалособожні». Це прямо вказує на одну з головних характеристик Шіви, пов'язану з народженням, заплідненням, на те, що фаллос, лінгам був самостійним об'єктом поклоніння і замінював собою зображення Шіви.
Ім'я Рудра тлумачиться і як Ревучий. Знову згадується Шевченко і його «як реве Ревучий» щодо Дніпра. Це може сходити до давнього уявлення про Дніпро як про Бика, Бугая, Самця. Синами Рудри (отже, й Шіви), були марути, божества вітру й бурі. Помічники царя богів Індри, озброєні блискавками й стрі-лами-перунами, вони уособлюють вітри. У «Слові о полку Ігореві» вітри — Стрибожі внуки. В такому разі виходить, що Стрибог тотожний Рудрі/Шіві. Бо Рудра в «Рігведі» означається як «Бик, супроводжуваний марутами», а компонент Стрі — в імені слов'янського божества теж означає «бик» (авест. staora — «бик», «худоба», гот. stiur, англ. steer, нім. stier — «бик», споріднені з лат. taurus, грец. таврос, лит. tauras — «бик»). Що відразу змушує по-новому поглянути на численні українські топоніми та гідроніми типу Стрий, Стир, Дністер, Стрв'яж, Стривігора та ін.
Цікавою щодо Шіви/Рудри в давньоіндійських міфах є згадка, що він зруйнував Тріпуру — Тримісто асурів, що з ними постійно воював Індра. Назва ця перегукується з назвою Трипілля на Київщині, неподалік літописного Родня в гирлі Росі. Назва її, судячи з притоки Роськи, що має і назву Самець, споріднена з іменем Влес, санскритським вріш — «бик», «самець» і етнонімом руси. Інший давньоіндійський міф мовить, що колись асури вкрали в Індри його корів і сховали в далеких краях за річкою Раса (по-хінді Рас). Подібність її до Росі надто очевидна
Сином Шіви та його дружини Парваті вважається Ганеша, зображуваний з головою слона, чотирма руками й верхи на щурі. Ганеша з часом став богом — покровителем мудрості, учнів та студентів. В Індії зверненням до нього і досі прийнято починати літературну або наукову працю. «Махабгарата» називає Ганешею самого Шіву. Саме тут, очевидно, криється пояснення, чому автор «Слова о полку Ігореві» називає Бояна Велесовим внуком.
Ще одним сином Шіви та Парваті є Сканда — бог війни, тісно пов'язаний з давнім дравіційським богом на ім'я Муруга, Муруган (пор. укр. прізвище Моруга). Цей шестиголовий бог, що сидить на павичеві, з луком в одній руці і стрілою в другій, має і назву Карттікея, від індійської назви сузір'я Плеяд — Крітгіки. Шість небесних танцівниць апсар (або дружин мудреців) нібито вигодували його. Але ж і Велес/Волос пов'язується з цим сузір'ям. Про це свідчить українська назва його — Волосожар. Хоч зв'язок між Волосом/Велесом і Волосожарами досі не з'ясований Порівняння грецького міфу про Плеяди *^ з індійським про Крітгіки виявляє недзвичайно цікаві паралелі, які проливають світло і на Велеса, і на Волосожари, які — що симптоматично — розміщуються саме біля сузір'я Тельця. Іншими словами — Бика.
Завершуючи розмову про індійські аспекти «Велесової книги», слід рішуче відкинути твердження, нібито ця пам'ятка — підробка. Описати з таким знанням життя, мислення, уявлення, богів, подій, історію слов'ян, рясно пересипану реаліями, що сягають орійської давнини (причому почасти реалій, над якими й досі б'ються дослідники), підробити їх — просто неможливо, яким би талантом не володіла людина. «Велесова книга» — оригінальна пам'ятка, що донесла до нас призабуті, а то й умисне зітерті сторінки нашої славетної історії.

1. Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках. — К., 1981. - С. 19-20.
2. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу: Ескіз української міфології. - К., 1992. - С. 19, 20, 25, ЗО, 31, 32, 43.
3. Наливайко С. І. Звідки родом Новорінчя?// Русь Київська. — 1994. - № 1
4. Наливайко С. І. «Слово о полку Ігоревім»: індійський аспект// Всесвіт.
— 1988. — № 10. — С. 177—185; Він же: Даидарії, Дандака і полянський князь Кий// Всесвіт. — 1987. — № 8. — С. 151—155; Він же: Індійські сувіри, слов'янські сівери та кіммерійці// Мол. України. — 1990. — 10 квітня.
5. Наливайко С. І. Волинь, ятвяги й давньоіндійські міти// Мол. України.
— 1991. — 15 червня.
6. Санскритско—русский словарь. — М., 1978. — С. 179.
7. Словник української мови. — К., 1909. — Т. IV. — С. 7.
8. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу.
— К., 1992. — С. 27, 242, 290; Воропай О. Звичаї нашого народу. — К., 1991. - Т. 2. - С. 48-50.
9. Санскритско—русский словарь... — С. 606; Гусєва Н. P. Индуизм.
— М., 1977. - С. 34.
10. Гусєва Н. P. - С. 167.
11. Наливайко С. I. Варуна, Посейдон і Дажбожі внуки// Мол. України.
— 1991.- 27 липня; Він же: Хто вони, Дажбог і його внуки// Івдо-Європа. - 1991. - № 1. - С. 43-60.
12. Товстуха Є. С. Укр. народна медицина. — К.. 1994. — С. 317—321.
13. Санскритско—русский словарь... — С. 745; Хинди—русский словарь.
— М., 1972. - Т 2. - С. 735.

14. Трубачев О. П. Таврские и синдомеотские этимологии// Эгимологня.
1977. - М.. 1979. - С. 133-135.
15. Санскритско—русский словарь... — С.255.
16. Темкин Э. Н., Эрман В. Г. Мифы Древней Индии. — М., 1985. — С. 22-25.
17. Кейпер Ф. Б. Я. Труды по ведийской мифологии. — М., 1986. — С. 147—155; Мифы народов мира... — Т. 2. — С. 122—123; Эрман В. Г. Очерк истории ведийской литературы. — М., 1980. — С. 73, 80, 87, 89, 137, 147, 211.; Наливайко С. I. Канів, Канимир
і третя аватара Вішну// Мовознавство. — 1989. — №2. — С. 35—39.
18. Митрополит Іларіон. — С. 104—107; Боровський Я. Є. Світогляд давніх киян. — К., 1992. — С. 28—29; Мифы народов мира... — С. 227.
19. Санскритско—русский словарь... — С. 618.
20. Там же - С. 568.
21. Наливайко С. I. Це прадавнє ім'я Володимир// Мовознавство. — 1990.
- №2. - С. 50-52.
22. Снесарев Г. П. Под небом Хорезма: Этнографические очерки. — М., 1973. - С. 115-116.
23. Наливайко C.I. Купала, Крішна, Аполлон: тотожність крізь віки// Український світ. — 1992. — № 3—6. — С. 53—55. Він же: Крішна й Україна// Український свгг. - 1994. - № 1-2. - С. 34-37.
24. Словник гідронімів України. — К., 1979. — С. 173.
25. Санскритско-русский словарь... — С. 565.
26. Наливайко С. I. Ексампей: дві загадки скіфської святині// Мовознавство. — 1988. — №5. — С. 61—66.
27. Трубачев О. Н. «Старая Скифия» Геродота и славяне: лингвистический аспект// Вопросы языкознания. — 1979. — № 4. — С. 39.
28. Трубачев О. Н. Индоарика в Северном Причерноморье// Вопросы языкознания. — 1981. — №2. — С. 8.
29. Геродот. Історії. — К., 1993, — С. 205.
30. Бонгард-Левин Г. М., Ильин Г. Ф. Индия в древности. — М., 1985. — С. 374-375.
31. Наливайко С. I. Таври: індійське плем'я в Криму?// Всесвіт. — 1990.
— № 3. — С. 174—181; Він же; Таври, поляни, русь... Шлях до розгадки// Всесвіт. - 1991. - №3. - С. 220-227.

32. Геродот. Історії... — С. 204.
33. Соломоник Э. И. Каменная летопись Херсонеса. — Симферополь, 1990. - С. 9-11.
34. Трубачев О. П. Индоарика... — С. 6.
35. Гусева Н. Р. - С. 96-101.
36. Санскритско—русский словарь... — С. 505—506.
37. Там же. - С. 506.
38. Мифы народов мира... — Т. 2. — С. 169; Митрополит Іларіон. — С. 92—94, 109—110; Боровський Я.Є. Світогляд давніх киян. — С. 27—28; БрлиЬ-МажураниЬ И. Приче из давнине. — Београд,
1978. - С. 94-105.
39. Гусева Н. Р. - С. 87-96.
40. Словник гідронімів України. — С. 612.
41. Наливайко С. I. Трипілля і Халеп'я: дивовижні паралелі// Космос Древньої України. - К., 1992. - С. 158-173.
42. Етимологічний словник укр. мови. — К., 1982. — Т. 1. — С. 421.
43. Карпенко Ю. А. Названия звездного неба. — М., 1981.
44. Темкин Э. Н., Эрман Б. Г. - С. 206-212.

Велесова книга
29
Отож не сподівались уже на них (венедів) ніколи... Хай Іде слово наше о правді, і так знайшли правду. І се мовимо од старих словес, ш;о йдуть од отців наших,
які бо були сильні. І то маємо повернутися до борозни їхньої і тако
потрапити до неї. Се бо Аскольд іде з варягами своїми до нас. І сей Аскольд — то ворог наш.
Се мовить нам, що йде для захисту нашого і бреше, бо
такий же ворог, як грек. І се Аскольд є варяг озброєний, щоб охороняти
еланських купців, що ходили до Дніпра-ріки.
І се Аскольд прийшов до нас із Кнудієм через двісті
років після Алдоріха і хотів правити нами.
І се Дірос еланський, кажуть, присмирив наших і був на
престолі цьому раніше його, І се Аскольд забив Діроса, і є він один на місце те; і також є ворог наш, і не хочемо його, як ворога. Старі перекази повідають нам, що приходив на Русь
інший Аскольд,і що було три Аскольди-варяги.
І ті варяги приносили свої жертви,
і не наші, та й не чужі князі, бо вони зовсім не князі,
а вої прості, і силою захоплювали владу.
І се Рюрик іде...
А згадаймо, як римські орли зазнали поразки від дідів
наших у гирлі Дунаю.
Тоді Траян напав на дулібів.
І се дідове наші пішли на легіони і розтрощили їх.
І те було за триста літ до нашого часу. І сеє маємо тримати в пам'яті.
І се не піддамося Рюрику, як не піддавалися й раніше іншим.
Маємо князів своїх і руту їм даємо і даватимемо до кінця. Ні римляни, ні елани не мали влади над нами; і так
пребудемо.
І се дуліби кажуть про нас, що ми брати з ними. 1 те істинна правда, бо походять вони з того ж кореня,
що й ми.
І се згадаємо, як Траян був дідами нашими розтрощений, і легіони полону брали були до полів наших, і так трудилися на нас десять літ і одпущені були од нас. І се римляни кажуть, що ми ворове. І се греки кажуть, обаполи, що ми ворове. А мають свої інтереси, й обоє зазіхають на наші землі. І се земля є, взята мечем і кров'ю; така є земля. І се Траян був за п'ять сотень літ до готів, але і нині мовимо, що війна наша не перестане до кінця життя нашого. І се годиться битися за життя наше мечами. Се мовить вам Хоругин син од отця Хориги, і се є прохач ваш перед богами,
оскільки дають вам силу і владу на землю вашу, оточену ворогами і воюємо.
Се була Воронзенець-ріка, і град був,
і там отці наші розтрощили готів.
Так ми розтрощимо й інших ворогів.
Се повернемо свою гідність і мовимо, що буде інший
час для нас.
І там Мати-Слава перед нами йде, що огень дала
пращурам нашим.
І се щури наші радіють на небі за нас.
Се бо пытере Діяіе молять за нас;
і се Ор дивиться на свій люд;
і се не можемо повернути тили свої ворогам.
Се був у час минулий Дірос, і се був греколанець, і той зник.
1 прийшли на нас Аскольд і Рюрик.
1 ось молимо богів позбавити русів од зла того.
Се бо ми зберігали пьітаре Діяіе, бо той окремо є, став
перед Матір'ю.
Се бо те було за приходу до джерел.
І та йшла, піднявши руки до хляб.
І дала-дощ, що пішов і наситив (землю).
І тому маємо житень нашу і жнива вінимо у славу їх.
Се бо перед нами земля наша і ту захищаємо, як і отці наші.
І се повінчаємо Небо і Землю, і справимо весілля їм,
де чоловік є Сварежь і навпроти нього — жона його."
1 се свято мали робити, як для мужа і жони, і ми діти їхні.
І тако бажали тим здоровими і щасливими бути і мати
дітей багато,
і собою хвалитися, і дивитися до вод, щоб були велеплодні; і се давати мужам своїм пітаре.
І хай обітницею твоєю буде повнити плоди, і овочі, і зерно.
І се радіємо тому, і гаразд буде в тому.
І так буде до конечного дня,
Се бо вірники твої молять про блага і про часи,
коли життя їхнє буде усічене за потребою і в жертву для цього.
і хай це буде у владності твоїй
вергунь бо може о хлябі давати, коли в тому буде
. потреба наша.
І молимо про те.
Се бо Ондере маємо, який є інший Перунець. І се верже ворогів на спину і так одірве голови їхні; і мовить до неба і кине (їх) біля моря і в пущі. І се засуха йде швидко по краю чужому, і там є до часу, аж поки пытаре не одведе. Можновладця йде назад і накинувся на неї і зім'яв її. І то молились богам у тому жалю і горюванні тому. І стали ці боги на межі тій- попереду Сварог, і той одняв руки од бороди
і повелів дощу текти до томіте тієї.
І се грунт усохлий насититися міг по волі божій,
і злаки могли вирости до тверді, щоб бачити сонце.
і се бо сонце живить їх і повнить силою зелене хкріа і злаки.
1 се сеє поле оживало і зілля принесло,
і віна зростали, і збирали їх до житниць наших.
t се віну покладемо до них і скажемо,
що вертунець Ондере упаде на нас і зростить віна і злаки.
І се маємо справді їсти хліб свій...
А се бо гадали о Індру; брали колоду, очищену від гілок,
і казали: яке вдіє?
А потім палили огень сильний і кидали до нього колоду ту,
так щоб огень був до небес,
і там язень її терзав і ділив надвоє і натроє.
і то є знак од богів, що любиться жертва тая їм і хочуть її.
Якщо ж трапиться якийсь блудень, що хотів би
порахувати богів, поділити в небі, то вигнаний буде з роду,
бо не мали богів, лише Вишень і Сварог і іні суть
множеством, бо бог є єдин і множествен.
І хай не розділяє ніхто того множества і не говорить, що
мали богів многих. Се бо світло Іру йде до нас, і будьмо гідні того.