Як зауважує Вотмор, "інтелектуальні історики сходяться на тому, що ідеї важливі як первинне джерело відомостей про соціальні явища і безпосередньо виявляють ті факти в нашому світі, які неможливо описати інакше, ніж через посилання на ідеї. Ідеї самі по собі є соціальними силами".

Джон Барроу знайшов для цього вдалу метафору: "інтелектуальний історик підслуховує розмови минулих епох, грає роль перекладача між живими культурами та культурами минулого і досліджує світи, сповнені чужих нам припущень та переконань".

Розуміти ідеї та концепції минулого – це насамперед встановлювати дистанцію та розуміти відмінності. Щоб потім намагатись їх долати.

Сьогодні все сильніші та виразніші спроби замінити історичні науки ідеологією та пропагандою. Підмінити історію "історичної пам'яті" (що створюється за спрощеними ідеологічними контрактами).

Але тим самим чіткіше окреслюється межа між пропагандистами та інтелектуалами...

Інтелектуальні історики реабілітують та повертають у сучасні дискурси забуті чи відкинуті ідеї. З метою розширити нашу ресурсну базу концепцій та аргументів.

Як такий підхід може допомогти нам у ситуації гострої цивілізаційної кризи? У розмові намагаюся дати відповідь на це питання.

NB! Виправлення неточності у розмові. Прізвище "Полетика" читається з наголосом на другому складі.

Про Григорія Андрійовича Полєтіка: https://ua.wikipedia.org/wiki/Полетик...

Про Василя Григоровича Полєтіка: https://ua.wikipedia.org/wiki/Полетик...

Про Адріана Івановича Чепу: https://ua.wikipedia.org/wiki/Чепа,_А...

00:00 Про вплив ідей на дійсність. Як вивчати ідеї та їх вплив на нас?

01:17 Кембриджська школа інтелектуальної історії

04:09 Пролог: П'єр Нора та петиція "За свободу історії"

07:35 Як я читаю книги та готуюся до відео-бесід

08:26 Що таке інтелектуальна історія?

12:04 Україна у 1917-1919 роках у світлі панівних ідей початку ХХ століття

18:08 Спроба визначення інтелектуальної історії (Джон Барроу): інтелектуальна історія – це процес виявлення того, "що в минулому люди мали на увазі, говорячи те, що вони говорили, і що сказане ними "означало" для них"

21:25 Три приклади досліджень Кембриджської школи: Руссо, Гоббс та Адам Сміт. Радикальна критика забобонів у розумінні цих авторів. Руссо - це не про демократію та революційні ідеї. А Сміт – це не про роль вільного ринку у розвитку політичної системи та держави

29:10 Інтелектуальна історія як практика мислення. Скіннер і Петтіт про республіканську свободу. Уникнення жорсткої дихотомії "позитивної" і "негативної" свободи Ісаї Берліна

32:20 Про дві небезпечні дихотомії наших днів

34:44 Ще про практичну перевагу методів інтелектуальної історії

38:21 Особливості життя ідей: не прямий безальтернативний шлях, а набір з безлічі альтернатив та безлічі виборів на користь конкретних інтерпретацій

42:38 Великі комерційні імперії ХІХ століття як головний чинник модернізації. Держави Модерну та полювання на відьом

46:31 Міф про поступальний розвиток ідеї свободи

Список літератури:

1. Кембриджська школа: теорія та практика інтелектуальної історії. – К.: Новий Літературний Огляд, 2023 (2-ге видання).

2. Річард Вотмор. Що таке «інтелектуальна історія»? - М: Новий Літературний Огляд, 2023.

3. Олексій Толочко. Київська Русь та Малоросія у XIX столітті. – К.: Laurus, 2021.

4. Richard Whatmore. The History of political Thought. A Very Short Introduction. - Oxford: Oxford University Press, 2021.

5. Петиція Liberté pour l'histoire: https://www.liberation.fr/societe/200...

6. Текст П'єра Нори (Pierre Nora): https://www.lemonde.fr/idees/article/...

Как замечает Уотмор, "интеллектуальные историки сходятся на том, что идеи важны как первичный источник сведений о социальных явлениях и непосредственно выявляют те факты в нашем мире, которые невозможно описать иначе, чем через ссылки на идеи. Идеи сами по себе являются социальными силами". 

Джон Барроу нашел для этого удачную метафору: "интеллектуальный историк подслушивает разговоры былых эпох, играет роль переводчика между живыми культурами и культурами прошлого и исследует миры, полные чуждых нам допущений и убеждений". 

Понимать идеи и концепции прошлого - это в первую очередь устанавливать дистанцию и понимать различия. Чтобы потом пытаться их преодолевать. 

Сегодня все сильнее и отчетливее попытки заменить исторические науки идеологией и пропагандой. Подменить историю "исторической памятью" (создаваемой по упрощенным идеологическим контрактам). 

Но тем самым более четко очерчивается граница между пропагандистами и интеллектуалами... 

Интеллектуальные историки реабилитируют и возвращают в современные дискурсы забытые или отвергнутые идеи. С целью расширить нашу ресурсную базу концепций и аргументов. 

Как такой подход может помочь нам в ситуации острого цивилизационного кризиса? В беседе я пытаюсь дать ответ на этот вопрос.   

NB!!! Исправление неточности в беседе. Фамилия "Полетика" читается с ударением на втором слоге.

О Григории Андреевиче Полетике: https://ru.wikipedia.org/wiki/Полетик... 

О Василии Григорьевиче Полетике: https://ru.wikipedia.org/wiki/Полетик... 

Об Адриане Ивановиче Чепе: https://ru.wikipedia.org/wiki/Чепа,_А... 

00:00 О влиянии идей на реальность. Как изучать идеи и их влияние на нас? 

01:17 Кембриджская школа интеллектуальной истории 

04:09 Пролог: Пьер Нора и петиция "За свободу истории"

07:35 Как я читаю книги и готовлюсь к видео-беседам 

08:26 Что такое интеллектуальная история? 

12:04 Украина в 1917-1919 годах в свете господствующих идей начала ХХ века

18:08 Попытка определения интеллектуальной истории (Джон Барроу): интеллектуальная история - это процесс выявления того, "что в прошлом люди имели в виду, говоря то, что они говорили, и что сказанное ими "означало" для них" 

21:25 Три примера исследований Кембриджской школы: Руссо, Гоббс и Адам Смит. Радикальная критика предрассудков в понимании этих авторов. Руссо - это не про демократию и революционные идеи. А Смит - это не про роль свободного рынка в развитии политической системы и государства  

29:10 Интеллектуальная история как практика мышления. Скиннер и Петтит о республиканской свободе. Уход от жесткой дихотомии "позитивной" и "негативной" свободы Исайи Берлина 

32:20 О двух опасных дихотомиях наших дней 

34:44 Еще о практическом преимуществе методов интеллектуальной истории 

38:21 Особенности жизни идей: не прямой безальтернативный путь, а набор из множества альтернатив и множества выборов в пользу конкретных интерпретаций  

42:38 Большие коммерческие империи XIX века как главный фактор модернизации. Государства Модерна и охота на ведьм  

46:31 Миф о поступательном развитии идеи свободы 

49:37 Главные задачи интеллектуальной истории по мнению ее представителей 

53:02 Выводы 

55:10 Пример из упрощенного толкования украинской истории: кто кого угнетал последние 300 лет? 

58:57 Как казацкая старшина стремилась стать русским дворянством в конце XVIII - начале XIX веков 

Список литературы:

1. Кембриджская школа: теория и практика интеллектуальной истории. - М.: Новое Литературное Обозрение, 2023 (2-е издание).

2. Ричард Уотмор. Что такое интеллектуальная история? - М.: Новое Литературное Обозрение, 2023.

3. Алексей Толочко. Киевская Русь и Малороссия в XIX веке. - К.: Laurus, 2021. 

4. Richard Whatmore. The History of political Thought. A Very Short Introduction. - Oxford: Oxford University Press, 2021. 

5. Петиция Liberté pour l'histoire: https://www.liberation.fr/societe/200... 

6. Текст Пьера Норы (Pierre Nora): https://www.lemonde.fr/idees/article/... 

49:37 Головні завдання інтелектуальної історії на думку її представників

53:02 Висновки

55:10 Приклад зі спрощеного тлумачення української історії: хто кого пригнічував останні 300 років?

58:57 Як козацька старшина прагнула стати російським дворянством наприкінці XVIII – на початку XIX століть