Публікації

«Я не боюся смерті. Але й помирати не поспішаю. Мені спершу треба так багато усього зробити», – казав британський вчений Стівен Гокінґ, життя якого є дивовижним прикладом того, як людське мислення може долати фізичні обмеження.
Мурахи-бігунки (рід Cataglyphis), що живуть у пустелях та степах, перші тижні свого життя не залишають гніздо і займаються «домашніми роботами»: годують королеву, доглядають за новим потомством, копають тунелі і прибирають сміття з приміщень. І лише після цього вони виходять на світло, щоб до кінця своїх днів займатися пошуком їжі в околицях мурашника.
Київський Форум духовного розвитку   — це вияв потреби суспільства знайти гідні відповіді на виклики сучасного світу. З 2001 року триває цей пошук — без обмежень, без упередженості, без догматизму, охоплюючи всі сфери нашого життя: наукову, релігійну, філософську, історичну, суспільно-політичну тощо.
Четвер, 29 березня 2018 12:48

“Йдіть вчасно…”

Чудова стаття про те, як навчитися цінувати своє життя більше. Рекомендується перечитувати раз на рік кожному.
Популярність прийшла до Урсула Ле Гуїн 1969 року після виходу друком роману "Ліва рука пітьми". У США наприкінці січня на 89-му році пішла з життя знаменита письменниця Урсула Ле Гуїн.
Громадська думка вперто і вже тривалий час вважає їх вартими цієї високої нагороди. Власне, «претендують» - дещо голосно сказано, адже самі автори цих книжок, здається, ніколи публічно не зазіхали на лаври Нобелівських лауреатів. Втім, є громадська думка, яка вперто і вже тривалий час вважає їх вартими цієї високої нагороди. Що змушує ближче розглянути останній творчий доробок сучасних українських класиків.
В редакцію "Спадщини Предків" написав британець.Чоловік представився як Ян Казабакас із Ліверпуля.
Понеділок, 19 лютого 2018 16:37

Відунство й повір'я

Але хоч волхви й не розвинулися в нас в окремий стан публічних жерців, усе ж таки вони розвинулися в певний клас людей, що стояли над масою й служили їй своїм, на свій час небуденним знанням.
Побутує міф, ніби-то на Русі вино текло рікою, столи валилися не тільки від наїдків, а й від кількості виставлених напитків - алкогольних. В "історичних" фільмах царі п'ють з великих чаш і братин. Насправді, слов'яни майже не зловижвали алкоголем, а якщо й пили - не так часто, як їх змальовують. Не тому, що не любили, а тому що мали мало часу для цього, постійно працювали. Було і ще дещо, про що ми розкажемо у цій статті.